Головне меню
Новини
Розвиток креативності
Методичні рекомендації
з розвитку креативності для вихователів і музкерівників

     Дитина дошкільного віку - це маленька людина з відчуттям природного відкриття світу, з потре¬бою у новизні, тобто у творчості. Вона здатна тво¬рити яскраво й талановито, якщо будуть для цього сприятливі умови: дорослі прихильно ставитимуть¬ся до найнеймовірніших версій і форм прояву її фантазії. Щоб підтримати дітей у їхніх природних творчих прагненнях і проявах, треба вміти запро¬понувати їм такий матеріал, з яким вони зможуть творити й фантазувати. Одним із таких матеріалів може бути музика.
     Для цього педагог має знати:

♦ види дитячого музичного фантазування;
♦ етапи розвитку творчої активності дітей.

     Педагог повинен уміти:

♦ уникати прямого повідомлення необхідних знань, створювати ситуації, які спонукають ди¬тину шукати відповіді на запитання, способи діяльності;
♦ розвивати нестандартне мислення, руйнувати стереотипи.

     Зазвичай причиною непопулярності у дітей му¬зичної діяльності виступає репродуктивний харак¬тер подання їм знань, формування умінь і навичок. Коли педагог прямо навчає дитину слухання, му¬зичної грамоти, співу, тобто дає їй певні музичні стандарти, формули, вона лише відтворює почуте, побачене. Суто професійний і репро¬дуктивний характер навчання музики аж ніяк не спонукає до прояву природності, самобутності.
     Відтак помітно знижується природна творча активність дітей, занурених у вже готовий світ музичних явищ, правил, норм, оцінок, переживань.
     Розвиткові дитячої творчості за допомогою музики сприяє імпровізація. Вона дає змогу імітувати природність і непередбачуваність самого життя. Імпровізація може застосовуватись у двох напрямах фантазування. Це можуть бути: імпровізація з музичними звуками та імпровізація під музику. В імпровізації з музичними звуками виділяють такі види фантазування: тембральне, ритмічне та мелодійне. В імпровізації під музику виділяють графічний і пластичний види музичного фантазування.
     Подібні фантазування можна організвувати окремо з кожного виду музичної імпровізації або з кількох водночас залежно від розвязуваного завдання. Робота проводиться постійно на будь- якому занятті або поза заняттями по 3-5 хвилин. Можна по-різному називати такий вид діяльності : хвилинки фантазування або пластична розминка. Головне - визначити мету, яку можна реалізувати в тому чи іншому разі.
     Дитина проходить три етапи у розвитку своєї творчої активності.
     На першому етапі, спираючись на емпіричний досвід, а також інтуїтивно дотримуючися соціальних законів і настанов педагога, вона ознайомлюється зі способами фантазування (пошуково-наслідувальний спосіб засвоєння).
     На другому етапі дитина осягає способи фантазування у співтворчості з тими, хто її оточує, а також у процесі індивідуального самовираження (пошуково-евристичний спосіб засвоєння).
     На третьому етапі опановує способи фантазу¬вання, які допомагають їй самостійно створюва¬ти уявну дійсність за допомогою музичних звуків (пошуково-креативний спосіб засвоєння).
     Завдання педагога - зруйнувати стереотипи, що вже склалися, зберегти природну здатність дитини до активності та, спираючись на музичні стандарти, допомогти нові їй осягнути нові способи творчої діяльності з музичним матеріалом.

ІМПРОВІЗАЦІЯ З МУЗИЧНИМИ ЗВУКАМИ
1. Темброве фантазування

     Звуконаслідування найближче дітям дошкільного віку, тож саме з нього й слід розпочинати тембро¬ве фантазування. Нехай дитина придумує і виконує за допомогою голосу музично-шумові картинки до будь-яких сюжетів, близьких і зрозумілих їй. Напри¬клад: "Пташиний двір", "Ми в лісі", "Відпочиваємо біля моря", "Ми в зоопарку" і т.д.
     Тембровому збагаченню звуконаслідування до¬помагають спостереження за тваринами і птахами: слухання й відтворення цвірінькання горобців, гуління голубів, криків чайок, квакання жаб, дзижчан¬ня джмелів, писку комарів, шуму машин та ін.
     Опанувавши способи звуконаслідування тварин і птахів, можна переходити до зображення голо¬сом звуків, що їх видають навколишні предмети, до відтворення різних побутових звуків: як тече вода з крана, риплять двері, шелестять сторінки книги, дзенькає посуд тощо. А вже потім малі озвучують вигаданих ними персонажів: мову мешканців інших планет, старого корча, сонячного зайчика тощо.
     Світ звуків навколо нескінченний, уявні образи - завжди унікальні й неповторні, й можливості голо¬су також необмежені. І це дитина може зрозуміти тоді, коли сама пройде шумову і звукову "школу", що поліпшить її слух, виразність тембру голосу у співі та мовленні.

2. Ритмічне фантазування

     Відчути ритмічність навколишнього світу дити¬на здатна лише отримуючи м'язові відчуття, тому ритмічне фантазування має злитися з пластичним. Відповідну роботу доцільно розпочинати з фантазування на тему власного імені кожного. Наприклад: ритм імені можна озвучити однаковим за кількістю складів плесканням у долоні, з довшим звуком на ударному складі або з коротшим звуком - на
     Ускладнення - придумати комусь (за бажанням) ритмічне ім'я, враховуючи його характер. Спочатку діти гуртом обговорюють характер обраної дитини, проте лише з позитивного боку. Скажімо, про занадто актив¬ного краще сказати, що він упевнений, напо¬легливий. Далі діти придумують певний ритм і за мить подають варіанти його ритмічних імен. Ритм імені, визнаний найкращим, ви¬конується всіма виразно й музично.
     Можна також запропонувати малятам добирати ритм до різних фраз та віршованих рядків, заздалегідь обговоривши з дітьми характер, настрій, зміст, образи та їхній роз¬виток. Можливі й зупинки - паузи - та інші особливості вірша.
     Ритмічним фантазування можуть бути "ритми-діалоги", де дитина має продовжити виконаний педагогом ритмічний мотив, "підхо¬пити" перше або завершальне відбиття, проплескавши почутий ритм і створити власний мотив; або придумати "розмову рук" у парі з педагогом чи однолітком. При цьому важливо, щоб діти відчували спільність ритмічної пульсації, розуміли, що кожний створений ними ритмічний уривок є частиною загальної ритмічної картини. Надалі різноманітні "ритми-діалоги" можна виконувати на шумо¬вих та ударних дитячих музичних інструментах.
     Оскільки центр відчуття ритму міститься в лівій, "логічній", півкулі, то завдяки ритмічному фантазу¬ванню розвивається розумова активність дітей.

3.Мелодійне фантазування

     Мелодійне фантазування - найбільш музичне, тому й найскладніше для дітей. Це, передусім, спів. Дітям пропонують придумати мелодійне ві¬тання або прощання, наприклад, часто й ритмічно повторюючи слова: "Добрий ранок", "Привіт, при¬віт, усім привіт", "Здрастуйте, діти". Ускладнення - придумати варіанти наспіву колисанки, закличного звучання труби, святкового дзвону і т.д.
     Власне фантазуванням стануть мелодії, придума¬ні дітьми до різних образів із використанням різно¬манітних штрихів: тембру голосу, сили звука, темпу мелодії. Уявлюваними можуть бути: тварини, люди, явища. Водночас образ обов'язково обговорюється, і мелодія придумується відповідно до його характеру, зовнішнього вигляду, стану, розвитку. Наприклад, заєць - мелодія жвава, уривчаста, звуки короткі, ритм чіткий; дівчинка сміється - мелодія бадьоро ллється на високих звуках; поривчастий вітер - мелодія по¬чинається з низьких звуків і, пришвидшуючися, під¬німається до високих, звучить голосно, уривчасто.
     Спочатку діти імпровізують лише голосом без жодного музичного інструмента. Вже згодом, щоб прикрасити мелодію, підіграють на чомусь на власний вибір. Ускладнення - імпровізації-розповіді ді¬тей про себе, про свого друга, про те, як провели вихідні абощо.
     Музичне фантазування може бути найрізноманіт¬нішим. Якщо таку роботу проводити систематично, залучаючи дітей до творчості і співтворчості, ре¬зультати будуть досить високі. Діти складатимуть коротенькі мелодії, охоче й виразно виконувати¬муть їх голосом та на інструменті.


ІМПРОВІЗАЦІЯ ПІД МУЗИКУ
1. Графічне фантазування

     Несвідомі процеси, які відбуваються під впливом навколишніх звуків, мовлення, не керуються люди¬ною, але їх можна виразити графічно. Слухаючи ко¬гось по телефону або лекцію, ми мимоволі починає¬мо щось креслити, тобто графічно передаємо наше неусвідомлене ставлення до отримуваної інформації. Те ж саме може відбуватися під впливом музики.
     "Спонтанне малювання під музику". Дітям пропонують малювати все, що завгодно у час, коли звучить музика. Дають їм для цього олівці, фарби, крейду тощо. Музичний фрагмент має бути яскра¬вий, емоційно багатий, але не гучний, не надто швидкий (не більше 60-65 ударів за хвилину), а та¬кож нетривалий - 2-4 хвилини, якщо діти малюва¬тимуть по завершенні музики, і 7-10 хвилин, якщо малюватимуть під неї.
     На завершення нехай усі висловляться. Може, хтось розповість якусь історію, а можливо, це бу¬дуть своєрідні одкровення, породжені несподівани¬ми почуттями. Наприкінці бажано повідомити дітям, як називається твір і хто його написав. Рекомендо¬вані музичні твори: "Прелюдія № 8" Й. С. Баха, "Пре¬людія № 4" Ф.Шопена, "Баркарола" П.Чайковсь-кого, "Пастораль" Ж. Бізе, "Лебідь" К. Сен-Санса, "Сентиментальний вальс" П. Чайковського.

2. Пластичне фантазування

     Чим молодша дитина, тим природніші, пластичніші її рухи. Мимовільна реакція на випадкові або постійні жести, міміку, рухи дорослих викликає у неї появу рухо¬вих стереотипів. Відтак пластичне фантазування відновлює природ¬ну тілесну гнучкість та виразність. Вправи під музику варто розпо¬чинати з рухів усього тіла, корпу¬са, ніг, рук, голови. Рухова амп¬літуда має бути велика та повна, щоб працював кожний суглоб. Це створює у дитини відчуття краси, гнучкості, виразності, пластичнос¬ті свого тіла. Можливі, скажімо, такі варіанти рухів рук: до себе, від себе, в сторони, вгору, вниз, назад, хвилеподібно, гвинто¬подібно, з легкими вигинами в суглобах, як це роблять танцівниці.
     Такими ж різноманітними можуть рухи для ніг: повіль¬ні присідання, розведення ніг у сторони, виразні рухи на паль¬цях, пружинні кроки тощо; для корпуса: повороти, "закрутка" тулуба, підняття плечей, рухи в талії, прогинання назад, уперед, в сторони, розтягання бічних м'язів тулуба тощо.
     Різним рухам, позам, жестам знадобляться образні назви. Наприклад, долоні, повернені до¬середини, заведені назад руки, витягнута шия і розслаблений корпус є позою, яку можна назвати "Добрий пінгвін". Цей етюд добре виконуєть¬ся під "Вальс-жарт" Д. Шостаковича.
     Після виконання крупних рухів доцільно запро¬понувати дітям вправи на розминку дрібної муску¬латури. Це може бути пальчиковий пантомімічний "театр", де діти розігруватимуть коротенькі сценки без звуку. Таким сценкам можна дати назви: швидкі рухи пальців - "Пурхання метеликів'1; обертання передпліччями з нерухомими ліктьовими суглобами - "Кумедний Арлекін", хапальні рухи пальців ніг - "Курка на сідалі".
     Певним етапом роботи стане імпровізаційний тіньовий театр. Тут потрібні ширма з білої тканини (або двоє тримають простирадло), за якою встановлюють досить яскраву лампу. Діти-виконавці по черзі імпро¬візують рухами під музику у просторі між тканиною і лампою, показуючи свою "виставу" глядачам, Музич¬ним тлом можуть слугувати "Скороминущості", "Сарказми" С. Прокоф'єва або прелюдії Д. Шостаковича.
     За умови систематичної роботи вдало розігрува¬тимуться дітьми за допомогою рухових імпровіза¬цій музичні твори Р. Щедріна "Пустотливі частівки", С. Прокоф'єва "Казочка", окремі п'єси К. Сен-Санса з "Карнавалу тварин", П. Мусоргського з "Картинок з виставки".


Дата: 2011-04-23 02:14:14