Головне меню
Новини
Не будуть невмійками, якщо

Не будуть невмійками, якщо

Ви вдягаєте плаща, вкладаєте руку в кишеню (чи ж на місці ключі, гаманець?), зазираєте на кухню (чи все вим­кнуто?), щось перекладаєте на поличці в передпокої... Все це робите, щоб не "стояти над душею" в Юрка, не тиснути на нього. Хто перейшов через усе це, той знає, що спостерігати, як вдягається на прогулянку трирічний малюк, - випробування не для людини зі слабкими нер­вами.

Але коли синок таки натягає на себе курточку й роз­квітає усмішкою від вуха до вуха, ви розумієте, що зайві десять хвилин не минули даремне. Власне, весь час, присвячений засвоєнню дитиною основ самообслугову­вання аж ніяк не змарнований. Набуття відповідних на­вичок, до речі, чи не найголовніша справа для малого - в усякому разі не менш важлива, ніж їжа, сон, прогулян­ка. Проте не всі батьки свідомі цього.

 Напевне, багато хто пригадає серед своїх знайомих хоча б одну ось таку матір, Вона водить дитину на малю­вання й на ритміку, на англійську й фігурне катання. Обоє повсякчас кудись поспішають і спізнюються. Ясна річ, мати не може дозволити малому розкіш самому зашну­ровувати черевики: той шпортатиметься півгодини, а зав'язуватиме шнурки таки вона. Тож ліпше відразу це зробити й зекономити дорогоцінні хвилини. Хоча цілком очевидно, що ким би син не став у майбутньому, вміння шнурувати взуття знадобиться йому будь-коли. І вчитися цієї ''премудрої" науки все одно доведеться.

Самовідчуття дитини, її самоповага ґрунтуються саме на ось таких фундаментальних навичках. Вони для неї найважливіші з-поміж усіх, адже становлять підґрунтя не­залежності. Малюк інстинктивно прагне навчитися най­перше головного для себе: вдягатися - роздягатися, їс­ти й знаходити їжу (знати, де що лежить і як цим корис­туватися), відчиняти двері, вмикати телевізор, мити руки й чистити зуби.

Деякі матері неусвідомлено намагаються перешкоди­ти цьому прагненню, зберегти за собою "ключові" пози­ції, утримати дитину в залежному стані. Якщо в неї слаб­кий характер, вона може здатися і дозволити вдягати себе майже до шкільного віку.

Готовність і рішучість оволодіти навичками вдягання більшість дітей демонструє десь у трирічному віці. Бага­тьом малятам бракує спритності, і дивитися на їхні спро­би - складний іспит для дорослого. Тож у декого зда­ють нерви, і батьки відкладають цю науку на потім. Зви­чайно, п'ятирічна дитина опановує її швидше, але ж за ці роки вона може втратити головне - бажання вчитися. Знівелюються стимули: трирічне хлоп'я неабияк пишати­меться, коли вперше застібне блискавку на куртці; п'яти­річний малюк, оволодівши цим умінням, нічого особли­вого не відчує.

Кожна сім'я по-різному долає нелегкий етап прищеп­лення дитині навичок самообслуговування, але чому ж усе-таки варто надавати перевагу? Наша порада: дотри­муйтеся послідовності, зберігайте витримку.

Коли розпочинати привчати малюка мити руки?

Між півтора і двома роками (коли вже зможете пере­конати дитину не тягнути мило до рота).

Ваша участь: розподіліть усю процедуру на кілька ета­пів - так малому буде легше запам'ятати. Наприклад:

* підставляємо стільчик, стаємо на нього;

  закочуємо рукави;

  відкриваємо крани холодної та гарячої води;

• якщо надворі зима або руки дуже забруднилися, ■ на зробити воду теплішою;

  перш ніж покласти мило на місце, обливаємо водою;

  брудні місця тремо щіткою;

  щітку також вимиваємо;

  руки миємо, аж доки не почнуть "рипіти";

  закручуємо спочатку кран гарячої води, потім холодної;

  витираємо руки насухо.

Стежте, щоб малюк нічого не обминув. Допомагайте йому на складних етапах - скажімо, вичистити г з-під нігтів або витерти насухо зовнішній бік рук. Робити все від початку до кінця самостійно він навчи нешвидко. Та й вам доведеться час від часу контролювати процес, а надто результат.

 

Коли розпочати привчати малюка чистити зуби?

Між півтора та двома роками. Більшість дітей потркбує допомоги до років п'яти-шести і контролю років семи-восьми.

Ваша участь:

  Дозвольте дитині самій вибрати свою першу зубну щітку під час спільного відвідання крамниці. Вирушайте саме за цією покупкою, і малий сприйме її як важливу подію.

• Ще напередодні дайте дитині змогу регулярно спостерігати за старшими членами родини під час чищення зубів, щоб вона забажала спробувати зробити це й сама.

  Спочатку почистіть їй зуби самі - нехай запам'ятає це відчуття.

  Кілька днів перед тим почніть вчити дитину полоскати рота. Доки вона не навчиться випльовувати всю воду не ковтаючи, не починайте користуватися зубною щіткою.

• Перший урок чищення зубів найліпше проводити м рою щіткою без пасти. Щітка має бути м'яка - це особливо важливо. Жорстка щітка може викликати болючі е. чуття в яснах, і малюк не захоче вчитися далі.

  Вкладіть щітку дитині в ручку, обхопіть її своєю ; кою і починайте разом. Спочатку вгору-вниз. Потім з боку в бік. Далі треба виполоскати рота й виплюнути воду.  Більшості дітей ця процедура видається приємною і цікавою, тому намагайтеся, аби не змінилося таке ставлення до неї.

 

 

Коли розпочинати привчати малюка самому вдягатися?

Близько року. Дехто з дітей виявляє цікавість до цього ближче до двох років, і майже всім потрібна допомагати принаймні років до трьох. Особливо складну роботу скажімо, зав'язування шнурків - доведеться відкласти ще на рік.

Ваша участь:

  Спершу нехай "допомагає" вам вдягати себе: підні­має або простягає ручки, показує, що вдягти спочатку, а що потім.

* Пограйте у хованки. Одяг затулив обличчя: "Де ж на­ше малятко? Ондечки воно!" Голівка вигулькує з горлови­ни. Така нехитра гра внесе веселощі у неприємну проце­дуру натягування через голову светриків та футболок.

  Вигадуйте ігри й самі: ось гадюка заповзає у нірку; ось поїзд іде через тунель. У процесі гри дитина зможе непомітно для себе перехопити ініціативу, відчувши ба­жання вдягатися самій.

  Купуйте зручний для вдягання одяг. Уникайте свет­рів із затісною горловиною, вибирайте штанці і спіднич­ки на ґумці, а не на ґудзиках.

  Дівчаткам добре допомагають ігри з одяганням ля­льок, Просунути ляльчину руку в рукав набагато прості­ше, ніж власну. Хлопчик також може вдягнути улюблено­го ведмедика у свої маленькі сорочечки й повзунці.

  Розібратися, куди просувати голову, руки й ноги, - завдання непросте. Воно потребує часу. Більшість ді­тей легше опановує саму техніку вдягання, аніж геогра­фію отворів. Тож спершу розкладайте і давайте дитині

речі, заздалегідь підготовлені. В колготках згорніть верхню частину, щоб було видно "ніжки". Светрики й фут­болки кладіть до дитини передом донизу, трохи відгор­нувши спинку.

  Залишайте вдосталь часу: неможливо вчитися сер­йозної справи поспіхом. Тож немає сенсу братися за са­мостійне вдягання вранці, коли всі поспішають (але як­що ви вранці нікуди не поспішаєте, це - найзручніший час). Дитина має успішно завершити свою справу, щоб відчути задоволення й гордість. А вам необхідний спо­кій, щоб дати їй цю можливість і допомогти.

в Застібайте одне одного. Впоратися з чужими ґудзиками та "блискавками" легше, ніж з власними. Тож спочатку нехай дитина потренується на вас.

 

Коли привчати малюка самому застібатися ?

Між двома і трьома роками. Знімну "блискавку" вам доведеться ще досить довго вставляти у вихідне поло­ження.

 Ваша участь:

 • Правильно вибирайте ґудзики. Ті, на яких дитина вчиться, мають бути розміром хоча б як 50-копієчна мо­нета або жетон для проїзду в метро (більші - кращі). Петлі також мають бути досить великими, щоб ґудзик легко прослизав. Якщо у блискавки відсутнє пристосу­вання, яке полегшує застібання, зробіть його самі: про­суньте в отвір застібки мотузочок або вдягніть металеве колечко від ключів. Потім покажіть, як ви з'єднуєте кінці "блискавки", і притримуйте їх унизу, доки дитина тягну­тиме колечко вгору.

 

Коли привчати малюка самостійно взуватися?

Близько року дитина може "допомагати" вам, правильно вставляючи ніжку у черевичок. Вчитися взуватися сама вона почне лише після двох або навіть ближче і трьох років. Шнурки облиште на пізніший час: малий спроможеться як слід зав'язати їх десь під п'ятий рік. Коли є змога, купуйте дитяче взуття на липучках. Дитина впорається з ними навіть раніше, ніж навчиться взуватися.

Ваша участь:

* Навчіть дитину розрізняти, де правий черевик, а і лівий.

• Розгортайте черевички якомога ширше, щоб ступі легко проходила досередини.

• Не забувайте хвалити дитину, яка успішно подолає хоча б один етап.

  Показуйте, як протягуються й зав'язуються шнурок. Навіть якщо малий ще не зможе відтворити ці дії, в принаймні побачив їх і зрозумів.

• Довгими й грубими шнурками легше маніпулював тож для тренування можна дати дитині свої черевики чи кросівки.

 

Обережніше з критикою !

  Якщо ваша донька вдягнула куртку "догори ногами» й каптурик звисає аж до підлоги, не картайте її: "Гляне дурненька, як ти вдягнула!", а скажіть: "Дивись, яка дур ненька курточка - перекинулася догори ногами! Давай допоможемо їй..."

• Якщо синок шкандибає у черевиках не на ту ногу, н кажіть, що він усе переплутав. Зверніть його увагу на те що черевички посварилися й не дивляться один на одного. Запропонуйте замирити їх.

  Якщо слон, який має бути на светрику спереду, опинився на спині, то, може, ця дрібна пригода взагалі н заслуговує на увагу. У кожному разі вона блідне пере величчю хвилини: адже ваша дитина сама, без сторонньої допомоги вдягнула цей светр! Відсвяткуйте подію. А коли вам треба кудись іти з нею, знайдіть спосіб нене роком поміняти місцями светриковий перед і спинку або ж просто вдягніть інший.

  Якщо донька не може з'єднати половинки роз'ємної "блискавки", не хапайтеся: "Дай я зроблю", а скажіть: "Знаю, це найважча справа. Давай я почну, а далі ти сам застібатимеш".

 


Дата: 2011-05-19 22:17:32