Головне меню
Новини
МУЗИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ Теоретичний рівень
Здавна музику визнавали важливим засобом фор¬мування особистісних якостей людини та її духовно¬го світу. Сучасні дослідження переконують у тому, що музичне виховання має непересічне значення у за¬гальному розвитку дошкільника і творчому зокрема.
Серед видів мистецтв музика є своєрідним «онто¬генетичним приматом». Іманентність музики в духов¬ній суті дитини виражається в тому, що музика викли¬кає у неї емоційні реакції ще у пренатальний період і раніше за інші види мистецтв стимулює найперші творчі прояви малят через маніпулювання звуками. Музика для дитини «не буває чимось ізольованим і відокремленим, вона завжди є часткою її життя», по¬лем оптимізації позитивів особи. Музична творчість є доступною для всіх дітей, а не лише для обдарова¬них. І «раннє залучення дітей до творчої, а не тільки «сприймаючої» діяльності дуже корисне для загаль¬ного художнього розвитку, цілком природне для ди¬тини і цілком відповідає її потребам і можливостям». Помічено, що природа художньої творчості є близькою природі гри. Із синк¬ретизму гри «проростають усілякі види художньої діяльності дитини та її залучення до різноманітних видів мистецтв». І найбільше це стосується відношень гри і музики. Й. Хейзинга довів: в основі будь-якої му¬зичної діяльності лежить - гра, незалежно від того, чи «служить вона розвазі й радості, чи прагне виражати високу красо¬ту, чи має священне призначення». «Музика є найчистішою і найвищою демонстрацією самої людської ігрової здібності». Ще у часи Й.-С. Баха та В.-А. Моцарта музика вважалася найшляхетнішим засобом дозвілля та «найбільш творчим» з будь-яких умінь.
Вирази типу «грати роль», «гра на інструменті», «грати» образами, емоціями, моделями свідчать про глибоке взаємопроникнення наведених понять. Окрім семантичного зв'язку їх наближує й те, що «обидва види діяльності здійснюються вільно, без примусу, спонуковані вдоволенням, яке викликає процес діяльності» і наявність особливої психічної установки, за якою учасник процесу перебуває водночас у двох вимірах - ре¬альному й умовному, уявлюваному. Гравець водночас і вірить, і не вірить у реальність подій, водночас існуючи серед звуків у реальних акустичних умовах і серед композицій уявних образів, вражень. Цей самий феномен притаманний сюжетно-рольовим іграм дітей і навчально-професій¬ним іграм дорослих - імітаційним, діловим, організа¬ційно-діловим.

Співвідношення творчості і гри у музиці є спе¬цифічними. Якщо творчість спрямована на отримання нового продукту, а гра є, швидше, процесом, рухом, вдоволенням експериментами, діями за певними правилами, що не можуть бути відрежисованими до абсолюту (здебільшого тільки у смисловому та емо¬ційному плані) і не обтяжливими метою як потребою, то творча музична гра - це поєднання процесу спрямування до мети з продуктивним результа¬том на основі відносно нового способу ведення дій. У такому розумінні гра стає продуктивною діяльністю, яка виражається у створенні нової емо¬ційно-дійової периферії центрального музичного об¬разу чи події. Творчість у грі сягає глибини і повноти музичного явища. Гра є формою творчості.
Музична творча гра - синтетична діяльнісна мо¬дель, в якій всі провідні види діяльності (гра, навчан¬ня, праця, спілкування, експе¬риментування) інтегруються для спрямування особистості на до¬сягнення нового прогресивного результату. Ця модель є таким навчально-виховним процесом, де звичайні завдання стають творчими завдяки множині мож¬ливих ролей та функцій, ігрових дій та подій, і що має численні шляхи спрямування до мети.
Музичні ігри мають під¬стави розглядатися у межах цілеспрямованого естетичного виховання як прадіяльність.
Будь-яке творче завдання в музичному мистец¬тві дитина сприймає як гру. Діалектика музичної грі* полягає в тому, що за її очевидною розважливістю забавлянням, утішністю лежить сувора підпорядкованість запрограмованому педагогічному задуму, про який дитина може не знати й не здогадуватися. Вона грає з радістю, творячи від душі. Педагогу ж відомо яким цілям служить кожен елемент ігрових завдань яких дій можна чекати від представників кожної вікової групи, як подавати музичний матеріал у вигляд ігор, як організувати процес ігрового спілкування і як послідовно нарощувати складність рекомендованих вправ, щоб створити умови для появи нових творчих ідей. Спрямована таким чином у навчально-виховне русло гра допоможе дитині пережити в дії нові поняття, а не заучувати їх у вигляді готових формулювань, закріпити їх і забезпечити готовність до впровадження у різноманітні творчі справи. Значущість гри у досягненні творчого рівня навчальної, виховної й розвивальної мети визначається доцільністю її ви¬користання.
Питання вивчення можливостей музичної гри у навчально-виховному процесі вивчали Г. Богіно, В. Верховинець, Н. Ветлугіна, Н. Вишнякова, Т. Жда-нова, А. Зіміна, О. Лобова, В. Підвала, Г. Ригіна, О. Ростовський, В. Сухомлинський, М. Чистякова, О. Юдіна тощо. Вони дослідили позитиви гри у му¬зичному сприйманні, навчанні, виконавській діяль¬ності та імпровізації. Спроби класифікувати музичні ігри здійснили Н. Ветлугіна, Т. Вількорейська, А. Зімі¬на, О. Ростовський. Однак музичні ігри в системі не досліджувалися, не існує більш-менш розробленої класифікації музичних ігор (це спробував зробити ав¬тор статті - М. Шуть). Предметно не вивчався і твор¬чий компонент музичної гри, що й зумовило вибір теми цієї статті.
Музична творча гра сприяє розвитку психофізіо¬логічної, соціально-аксіологічної та діяльнісно-компетентнісної сфер дитини.
1. Музична гра сприяє системному розвитку психо¬логічного комплексу дитини, як-от: сприймання, відчуття, увага, уява, пам'ять, мис¬лення і зокрема:
• емоційно-почуттєвого компонента, бо змістом му¬зичного мистецтва є людсь¬кі емоції, настрої, почуття, які відображаються завдяки специфічним музичним ви¬ражальним засобам (ритм, лад, гармонія, темп тощо). Музичне пізнання - це завжди емоційно-коунікативне пізнання, що веде до соціалізації ди¬тини;
• інтелектуально-розумового компонента, бо емо¬ції є енергетичною базою розуму та атомним ма¬теріалом розбудови інтелекту (операційно-функціо¬нального, просторового, діалектичного, системного мислення). Інтелект слідує за емоційно-дійовим переживанням.
2. Музична творча гра у соціально-аксіологічній сфері виконує різнобічні освітні та виховні функції, чи не найголовнішою з яких виступають мотиваційно-потребнісна (у ній відбувається первинна емоційно-дійова орієнтація у смислах людської діяльності) та етико-естетична (виховання у дітей інтересу до різ¬новидів художньо-естетичної діяльності, естетичних потреб, формування естетичного смаку, ціннісного ставлення до навколишнього світу, людини та про¬дуктів її творчості).
Суттєво важливим є те, що в дитини виникають і нові за змістом мотиви діяльності та пов'язані з ними завдання, і те, що у грі виникає нова психоло¬гічна форма мотивів. Гіпотетично можна уявити собі, що саме у грі відбувається перехід від безпосередніх бажань до мотивів, що мають форму узагальнених намірів, які перебувають на межі свідомого.
Будь-яке творче завдання в музично¬му мистецтві дитина сприймає як гру. Діалектика музичної гри полягає в тому, що за її очевидною розважливістю, за¬бавлянням, утішністю лежить сувора підпорядкованість запрограмованому педагогічному задуму, про який дитина може не знати й не здогадуватися. Вона грає з радістю, творячи від душі.
Музична творча гра є ефективним за¬собом залучення дітей до соціокультурних скарбниць. Вона є мистецтвом людського пізнання себе у середовищі, де звучить «му¬зика». Гра не лімітована у постачанні вра¬жень, думок, еталонів, емоцій, запитань, проблем, способів їх вирішення, у створен¬ні умов для прояву активності творчих сил дитини, а тому ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Завжди наявний «зазор» між правилами, нормами і можливостями креативних ходів та нестан¬дартної поведінки дозволяє грі бути до¬мінантою навчання художньої творчості, а дитині ставати творцем «усіляких, у тому числі естетичних цінностей». Проникаючи у світ мистецтва і творчості за допомогою гри, дитина набуває умінь творця (той, «хто створює гармонію і красу», В. Распутін), отримуючи задоволення від гри власних ду¬ховних сил, виражаючи їх по-своєму, втілю¬ючи естетичне ставлення до середовища і об'єктивно та суб'єктивно. Отже, справді створює нову есте¬тичну реальність.
Музична творча гра сприяє національній ідентифі¬кації молодого громадянина України, через залучення до музично-естетичної спад¬щини рідного народу і твор¬чих продуктів, що увібрали в себе його музично-есте¬тичний та ігровий генотип (сукупність спадкових му¬зично-інтонаційних структур, - елементів змісту та засобів художнього вираження).
3. Музична гра як засіб розвитку діяльнісно-компетєнтнісної сфери дитини має невичерпне значення насамперед через базування першої на теренах про¬відного виду діяльності дошкільника. Музична гра:
• об'єднує в собі всі види і музично-естетичної діяльності (слухацьку, виконавську, імпровізаційно-композиторську) і різновиди видів мистецтв (музика, спів, хореографія, театр (інсценування, драматиза¬ція), поезія, живопис), а також мовну, словесну твор¬чість;
• гармонічно поєднує різнобарв'я форм залучен¬ня дитини до музично-естетичної діяльності, а саме спів, слухання музики, гра на дитячих музичних ін¬струментах, музично-ритмічні рухи, інсценування піс¬ні, вокальна, інструментальна чи танцювально-образ¬на імпровізації (як прояви творчості);
• якнайкраще сприяє ампліфікації всіх знань і уяв¬лень про навколишній світ та діяльнісно-практичні компетенції дитини. Ігри мають невичерпне поле для постановки і розгортання проблемних завдань, пошу¬кових ситуацій і проблемності взагалі, розгляд яких можна запропонувати як під безпосереднім керівниц¬твом музичного вихователя, так і під час самостійної музично-естетичної діяльності.


Методичний рівень
Музична гра, яка спрямована на розвиток творчих здатностей дитини, потребує особливої підготовки музичного керівника, якому доведеться ефективно проявляти музичну компетентність - спеціальні му¬зичні уміння і навички, як-от:
* уміння фати на музичному інструменті;
* уміння інтонаційно чисто, доцільно виразно й образно (без зайвих тембральних «прикрас») вико¬нати вокальний матеріал гри;
* уміння організувати музично-ігровий процес як музично-естетичний;
* уміння керувати мікропроцесами музичними засобами (акценти, уповільнення чи пришвидшення темпу, динамічні відтінки тощо), в тому числі і через те, що руки і голос зайняті виконанням стратегічних завдань.
Одна з нагальних потреб музичного керівника є необхідність засвоїти потрібний музично-ігровий матеріал, тобто:
* знати, яке місце посяде конкретна музична гра в загальному педагогічному процесі;
* передбачати рівень фізичного, інтелектуально¬го та емоційного розвитку учасників ігрового процесу (виходячи з вікових можливостей аудиторії);
* підготувати необхідні матеріали (реквізит, атри¬бути, інвентар, обладнання) та навчитися ними вправно і доречно користуватися;
* створити і вивчити схему-інструкцію впрова¬дження гри (визначити найдоцільніший алгоритм проведення її);
* установити моделі найдоцільніших мовних по¬будов (викладення правил, умов, заперечень), і без зайвих витрат (часових, змістовних, розумових, емо¬ційних) вміти їх донести до учасників ігрового про¬цесу;
Ще однією нагальною потребою музич¬ного керівника є напрацювання комплексу необхідних умінь щодо організації безпо¬середньо ігрового процесу. Дослідження доводять, що саме такі уміння не визна¬ються вихователями як провідні, через що гра втрачає свій енергетичний потенціал, а може і не сколихнути дитину. До цієї групи умінь ми зарахували такі уміння:
• підготовити сценографію гри (встанов¬лення в ігровому просторі (залі) місць ве¬дучого чи керівника, гравців, команд, журі, асистентів у кожному ігровому епізоді; місцерозташування потрібного ігрового рекві¬зиту та місце його дислокації після гри);
• дібрати допоміжні і, головне доречні, прийоми тонізації, активізації та релакса¬ції аудиторії у таких ситуаціях, що виникли унаслідок некоректного планування гри або впливу інших непередбачуваних факторів (емоційний стан, сонячна активність чи погодні умови тощо);
• коректно проголосити гравців-переможців і знайти та відзначити позитиви в іг¬рових діях переможених (можливий варіант: у заключній фазі гри встановити нові близькі і бажані перспективи для учасників ігрового дійства);
• залучити до ситуації, що виникла, з резервно¬го банку ігроматеріалів допоміжні ігри (споріднені чи близькі до вживаної), лічилки для набору грав¬ців чи команд, реквізит, засоби заохочення до гри (в тому числі варіанти «нематеріальних» призів).
З огляду на викладене зауважуємо, що палітра музичної творчої гри не може врахувати всіх можли¬вих перипетій, ситуацій, ходів, рішень, можливостей, вчинків і навіть результатів конкретно обраної гри. Бо кожен фрагмент такої пронизаний непередбачуваністю, новизною, причому і для дітей, і для вихо¬вателя. Інакше останній починає потерпати від реп¬родуктивного застою, що може призвести до «про¬фесійного вигорання».
Практичний рівень
Беремо творчу музичну гру М. Шутя «Каруселі» («Ми кататися хотіли, на конячку верхи сіли, і поїхали, і поїхали...») і далі пункт за пунктом, позиція за по¬зицією наведеного методичного рівня адаптуємо цей матеріал. Тобто навчаємось грати на музичному інс¬трументі; співати інтонаційно чисто, доцільно виразно й образно. Звертаємо увагу на те, що наші «каруселі» красиві, а тому наші рухи будуть вправними, вони не відстануть від темпу і ритму каруселі (рух кару¬селі показують обертанням кулачків перед собою). А на обличчях ми намагатимемося відобразити щас¬ливі почуття тієї дитини, «якій подобається кататися на каруселі».
Далі надбаємо умінь керувати мікропроцесами му¬зичними засобами. Наприклад, у такий спосіб: «При¬слухайтеся до каруселі: коли вона почне уповільню¬вати хід (чи пришвидчувати) - то і ви не вагайтеся!». Аналогічно готують дітей до залучення у гру динаміч¬них відтінків (наприклад: «Каруселі далеко чи близь¬ко?», «Каруселі стомилися, а може готуються спати? Чи радіють і мають бажання бігати ще?»).
Музичними акцентами є акорди на запитання ви¬хователя «Всі сіли?» і відповідь «Так!!!» (діти відповід¬но реагують оплесками).
На приспів (повторюється мелодія заспіву) вико¬нують відповідні до встановленого засобу руху образ¬ні рухи.
Далі діяти аналогічно до попереднього.
Допоміжними творчими елементами гри можуть стати: добір дітьми для наступних куплетів нових «ка¬русельних засобів» (оленя, ракети, машини, ковдри, літака тощо). Дійові прояви відбуваються за обраним засобом. Можливі допоміжні сюжети: «Як машина їде на гору?», «А з гори?», «А праворуч?» тощо. Або: «По¬міркуйте, куди ми хочемо полетіти на ракеті?», «Які є бажання?», «Починаймо рахувати!». До речі, «літати» можна на місці, по вказаній території чи по всій залі.
А ще «каруселі» можуть скрипіти (художньо, різ¬ко, високими звуками, низькими, оригінально). А ще їх можна «будувати» із себе (із дітей).
А ще можна залучати певний реквізит... і так до нескінченності!
Ну як вам можливості всього однієї творчої музич¬ної гри? І чому у мене, дитячого композитора, музичні керівники запитують: «А що є у Вас новенького?».


Дата: 2010-08-15 19:24:59